Так! Не
стояла на Майдані я,
Та Україна –
це моя земля.
Любов до неї
так палає,
Що всіх
навколо зігріває.
Росія Крим в
нас відбирає,
А влада –
спить!
Чарівний
Київ ввесь горить.
І тліють
шини на Майдані,
І
кровоточать свіжі рани.
А влада
заклика Майдан:
– Паліть!
Ламайте!
У «Беркут»
ви коктейль кидайте!
А люди
слухають і йдуть,
У рабство їх
усіх ведуть.
«В тяжкі
ярма їх запрягають
І орють лихо
й лихом засівають».
Писав колись
так наш Тарас,
В віршах
розповідав про нас.
Майдан стояв
не день й не два.
В Європу ми
вступили
І владу
швидко ми змінили,
Ну, а
проблеми – залишились!
Нам не
потрібен Триколор,
В нас свій є
прапор і не гірший!
З пшеничним
полем ,
З небом
чистим!
А наша пісня
солов’їна
За океан іще
полине
І радість
принесе вона,
Чудова пісня
неземна.
А окупанти,
ще побачать!!!
В Криму всі
стогнуть і всі плачуть.
Їм паспорти
повидавали
«Добре буде»
– всім казали.
Ну, а
натомість – сам обман,
Прописка там
на Магадан.
Ну, а Майдан
хоч стояв і не дарма,
Покращення
нема…
Росія хоче
заглушити
Пісню нашу і
зробити
Із нас
рабів.
В Криму Лас
Вегас хоче ВІН,
Борделі там
повідкрива
Розпуста
буде – це гра!!!
Та танки їм
не допоможуть
Ми
піднімемось з колін.
На весь світ
хай пролунає
Наш шалений,
рідний гімн!!!
Горобець Іванна, 14 років. Новопавлівка.