Україна, це моя земля!

Так! Не стояла на Майдані я,

Та Україна – це моя земля.

Любов до неї так палає,

Що всіх навколо зігріває.

Росія Крим в нас відбирає,

А влада – спить!

Чарівний Київ ввесь горить.

І тліють шини на Майдані,

І кровоточать свіжі рани.

А влада заклика Майдан:

– Паліть! Ламайте!

У «Беркут» ви коктейль кидайте!

А люди слухають і йдуть,

У рабство їх усіх ведуть.

«В тяжкі ярма їх запрягають

І орють лихо й лихом засівають».

Писав колись так наш Тарас,

В віршах розповідав про нас.

Майдан стояв не день й не два.

В Європу ми вступили

І владу швидко ми змінили,

Ну, а проблеми – залишились!

Нам не потрібен Триколор,

В нас свій є прапор і не гірший!

З пшеничним полем ,

З небом чистим!

А наша пісня солов’їна

За океан іще полине

І радість принесе вона,

Чудова пісня неземна.

А окупанти, ще побачать!!!

В Криму всі стогнуть і всі плачуть.

Їм паспорти повидавали

«Добре буде» – всім казали.

Ну, а натомість – сам обман,

Прописка там на Магадан.

Ну, а Майдан хоч стояв і не дарма,

Покращення нема…

Росія хоче заглушити

Пісню нашу і зробити

Із нас рабів.

В Криму Лас Вегас хоче ВІН,

Борделі там повідкрива

Розпуста буде – це гра!!!

Та танки їм не допоможуть                            

Ми піднімемось з колін.                                        

На весь світ хай пролунає                                              

Наш шалений, рідний гімн!!!      

 Горобець Іванна, 14 років. Новопавлівка.